FacebookПідписатися на RSS

ЛОЗА ОЛЕНА АНДРІЇВНА (1970 р.н., с. Дубові Гряди)

/Files/images/kvten_2022/IMG-be88de028cbcaa13013574f2e9451a9a-V.jpg

Авторська поезія Олени Лози "Лелека"

Лелека

Кружляв лелека білий над селом,

Бо він гніздиться тільки там, де люди.

Домівку, що була його гніздом,

Шукав він довго з висоти, повсюди.

Сплюндрована, обпалена земля...

Чорніють хат, покинутих, зіниці...

Осиротілі ріки і поля

Побачила осиротіла птиця.

Серед ції страшної німоти

Нестямний крик розносився далеко!

Де спалені дерева, мов хрести,

Гукав сім'ю покинутий лелека.

Згорьований, самотній, білий птах

Присів на дах із посивілим пір'ям.

Дідусь старенький з патичком в руках

Дивився мовчки на своє подвір'я...

Омріяний, оспіваний в піснях,

Лелечий край, де верби похилились,

Щоночі сниться у бентежних снах

Лелекам, що безхатьками лишились.

Зневірившись в далекій чужині,

Забувши про смертельну небезпеку,

Хоча б померти на своїй землі

Летять додому люди, мов лелеки..

ЛЯСКАЛО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ (1971 р.н., смт Сахновщина)

/Files/images/lipen_2022/176986465_543635049935211_6115167413031052005_n.jpg

Серпневі ночі

Серпневі ночі. Подих прохолоди

Вже два крила розправити зумів.

Все більше смутку й менше насолоди

В пронизливих концертах цвіркунів.

В повітрі зріє відчуття прощання,

Минуле вигорає у душі.

Готують перемовини з дощами

Натомлені дерева і кущі.

Чутнішими стають осінні кроки

За обрієм жалів і сподівань.

Зітхання мрій летять у різні боки,

Ніхто не оминає тих зітхань.

Усе живе від правди кровоточить –

До витоків немає вороття.

Сльозами на вогонь – серпневі ночі,

І в тих сльозах здіймаються пророчі

Думки про швидкоплинність майбуття.

ПЕРЕВИШКО ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА (с. Лигівка)

Пісня про Лигівку

Я освідчусь тобі, моє рідне село,

У любові земній, що сягає до неба.

Є на світі багато чудових країв,

Та нам інших шукати не треба.

ПРИСПІВ: Лигівко рідна, найкраще село,

Степового роздолля замріяні далі…

Хай сіяють добром назавжди, навіки

Майбуття золотого скрижалі.

Журний шепіт верби, полиневі вітри,

Клаптик неба в Орелі синій…

Лигівко рідна, дитинства село,

Ти мій - оберіг, моя Батьківщина.

Тиховода Оріль, верболозів розмай

І вишневих садів білопінні каскади.

Не забудем повік пречудовий наш край,

Солов'їв дзвінкі серенади.

ДУБИНЕЦЬ ЛІДІЯ МИКОЛАЇВНА (1970 р.н., с. Тавежня)

/Files/images/kvten_2022/Дубинець.jpg

Найдорожчій

Спасибі, мамо, що ти є на світі,

За теплий хліб із рук твоїх святих.

Немов пташина на сухому вітті,

З роками голос твій дзвінкий притих.

Притихли дні, в яких усе кипіло,

Життя принишкло, наче одцвіло,

Але твій погляд із-під вій похилих

Розгонить сум, неначе й не було.

Зморились руки, побіліли коси,

В ясних очах вже кольорів нема,

І сумно так, твоя настала осінь,

Я ж вдячна долі: осінь – не зима.

Спасибі, рідна, що ти є на світі,

Моєї долі невмирущий цвіт!

Я знаю, мені є куди спішити,

Як ти мене чекаєш край воріт.

Мов журавлі, летить життя – не вернеш,

А разом з ним – короткі дні твої…

То хто ж здоров’я вимолить для мене,

Коли тебе не стане на землі?

Усе роблю, щоб зиму не впустити

У наш з тобою нерозкішний дім.

Хай буде осінь! Будемо ще жити!

Хай буде світ – і ми з тобою в нім!

ВИНОГРАДОВА СВІТЛАНА ПЕТРІВНА (1961 р.н., с. Сугарівське)

/Files/images/kvten_2022/Виноградова.jpg

Ніколи не держіть на рідних зла. Авторська поезія Світлани Виноградової

Стоїть старенька біля тину

Стоїть старенька біля тину

Спираючись на палицю руками,

Матуся вийшла за поріг.

Здоров’я похитнулося з роками

І смуток у душі заліг.

Вона сльозливими очима

Все на дорогу погляда,

Що може хтось згада про неї

Єдиний син, або донька.

Вона їм душу віддавала,

Коли маленькими були,

Як та голубка сизокрила

Все прикривала їх крильми.

Від злої стужі і недуги,

Від спеки і людського зла.

Коли малими плакали в колисці

То з ними плакала й вона.

В ночі співала колискову

В житті бажала лиш добра …

Чому життя так повернуло?

Чому залишилась одна?

А десь живуть і син і донька,

І внуки мабуть підросли.

І дуже хочеться старенькій,

Аби приїхали вони…

Стоїть старенька біля тину,

Все на дорогу погляда.

Щось дуже в серці защиміло,

І по щоці скотилася сльоза.

Кiлькiсть переглядiв: 174